Разом з Ігорем Агарковим, редактором журналу Print+, ми проаналізували становище українських поліграфістів у нинішньому геополітичному контексті, прагнення посісти чільне місце у світовій друкарській індустрії та необхідність відновлення зруйнованого війною ринку.
Якою мірою українська поліграфія прив’язана до європейського ринку? Наскільки вона прив’язана до російського чи інших ринків?
Українські друкарні систематично надають послуги клієнтам із ЄС та виготовляють високоякісну продукцію. Так, у країні не так багато сучасного офсетного обладнання, як хотілося б. Однак воно є. Наприклад, у Тернополі та Києві нещодавно були встановлені нові друкарські машини Heidelberg, а у багатьох регіонах України арсенал друкарень поповнився відносно новими офсетними машинами.
У цифровому друку та флексографії справи йдуть ліпше. Українські друкарні мають найсучасніше обладнання та технології.
Українська поліграфічна промисловість не інтегрована із російським ринком із 2014 року. До подій на Донбасі ступінь інтеграції був дуже високим – особливо для друкарень зі Східної України та деяких підприємств із Києва. Однак деякі друкарні продовжували працювати з Росією аж до нинішнього вторгнення, хоч і не афішували цього.
Українські друкарні систематично надають послуги клієнтам із ЄС та виготовляють високоякісну продукцію.
Як ви вважаєте, наскільки загалом українці почуваються європейцями сьогодні? І як це зміниться у майбутньому?
Ми поділяємо європейські цінності. Незважаючи на постійні проблеми у політиці, українці обрали всіх своїх президентів демократичним шляхом. Дух свободи у них у крові.
Сьогодні українці згуртовані як ніколи. Ми готові поділяти європейські цінності та бачимо себе в ЄС, на відміну від європейських політиків, які нас там не бачать. Макрон і Шольц продовжують умиротворювати лідера країни-агресора, котрий зарвався.
Люди, які працюють у Європі, не втрачають зв’язку зі своєю батьківщиною. Сьогодні багато трудових мігрантів повернулися в Україну, щоб зі зброєю в руках захищати її від агресора. Я навіть впевнений, що українські жінки, котрі змушені були виїхати до Європи, зроблять все, щоб не бути тягарем для місцевого населення, і поповнять лави волонтерів або працюватимуть за фахом.
Нещодавно я допоміг кільком українським жінкам знайти роботу за фахом. Такі прохання продовжують надходити. Ми також публікуємо інформацію про вакансії з Польщі, Латвії та інших країн у наших публічних каналах у соціальних мережах.
Ми не прагнемо вічно жити на гранти та субсидії з ЄС чи США. Ми вміємо і хочемо працювати та заробляти самі.
Які виклики чекають на Україну та її друкарську галузь?
Ми не прагнемо вічно жити на гранти та субсидії з ЄС чи США. Ми вміємо і хочемо працювати та заробляти самі. Я впевнений, що всі друкарні України прагнутимуть відновити роботу якнайшвидше.
Швидке відновлення поліграфії залежатиме від кількох факторів. Найголовніші з них – це кадри та відсутність витратних матеріалів. Брак професіоналів був і раніше. Зі зростанням економіки у 2021 році він став менш помітним, але зараз ситуація, зі зрозумілих причин, неконтрольована. Багатьом доведеться починати з нуля.
Щодо витратних матеріалів, то на світовому ринку спостерігається очевидна криза, яка призводить до дефіциту паперу, картону та інших груп товарів, затребуваних у поліграфічній галузі. У поєднанні з агресією в Україні ситуація дуже складна. Думаю, багато залежатиме від бажання та готовності постачальників підтримати українську поліграфічну галузь не словом, а ділом. Вони повинні скасувати квоти на постачання сировини, а також запровадити лояльні умови її постачання.
Наша компанія також потребує підтримки з боку постачальників.
Ми готові донести послання від світових виробників до цільової аудиторії в Україні, використовуючи наші електронні та паперові видання. І ми розраховуємо на взаємність із боку компаній галузі.
